top of page
Тихо, суміш сутінків.
Золотом закрите дно.
Занімію.
Я на Сурожі.
Роздираю золоте руно.
Ців, ців - лякітно.
Тук-тук – крапельки.
А мені не дивина.
Я на дні кошика.
Тулюся до каменю.
Ворони просяться.
Не впущу - рано їм.
Я жива.
Дихаю.
IМисляче зерно
А там стояла молитва
.Висока,
Як тополя .
І клекотало палом
Автентичне Небо…
У нетрях
Тьмяні думи
Понад безтямні
Гори мертвенно
Пропливли.
Ступнули,
Як потреба,
Мережкою прошили,
Забувшись
На первісний погляд.
bottom of page